Головна » 2015 » Листопад » 30 » 115 років від дня народження видатної української майстрині
16:31
115 років від дня народження видатної української майстрині

 

 Білокур Катерина Василівна народилася 25 листопада ( 7 грудня за новим стилем) 1900 р.,  в селі Богданівка Пирятинського повіту Полтавської губернії – померла 10 червня 1961 р., с. Богданівка, Яготинський район, Київська область) – українська художниця, майстер народного декоративного живопису, представниця «наївного мистецтва». Точна дата народження невідома. Дослідники називають дату 25 листопада (день Святої Великомучениці Катерини). Батько, Василь Йосифович Білокур, був заможною людиною, мав 2,5 десятин орної землі, тримав худобу. Крім Катерини, у сім'ї були два сини – Григорій і Павло.

У віці 6 – 7 років Катерина навчилася читати. На сімейній раді було вирішено не віддавати дівчину до школи, щоб зекономити на одязі та взутті. Малювати почала з ранніх років, однак батьки не схвалювали це заняття і забороняли ним займатися.

Катерина продовжувала малювати потайки від рідних, використовуючи для цього полотно та вугіль. Малювала декорації для драмгуртка, створеного сусідом і родичем Білокурів — Микитою Тонконогом. Пізніше Катерина також грала на сцені цього театру.

У 19221923 р.р. Катерина дізналася про Миргородський технікум художньої кераміки. Вона вирушає до Миргорода, маючи при собі два малюнки: «копія з якоїсь картинки» і начерк дідівської хати з натури, виконаних уже не на полотнині, а на спеціально для цього придбаному папері.

У технікум Катерину не приймають через відсутність документа про закінчення семирічки. Вражена відмовою, вона повернулася додому пішки.

Малювати не покидала і згодом починає відвідувати драматичний гурток, організований подружжям вчителів Калитів. Батьки погоджуються на участь доньки у виставах, але за умови, що драмгурток не заважатиме роботі по господарству.

У драмгуртку ставили «Наталку Полтавку» Котляревського, «Сватання на Гончарівці» Квітки-Основ'яненка, «Наймичку» і «Безталанну»Карпенка-Карого, «Матір-наймичку» Тогобочного (інсценізацію «Наймички» Шевченка) тощо. У віці 24-26 років Катерина переважно грає «молодиць».

1928 року дізналася про набір студентів у Київський театральний технікум і вирішує спробувати свої сили. Але ситуація повторюється: їй знову відмовляють з тієї ж причини.

Восени 1934 року робить спробу втопитися в річці Чумгак, внаслідок чого простуджує ноги. Після цієї спроби батько з прокльонами згоджується на заняття доньки малюванням.

В основному Катерина Білокур малювала квіти. Нерідко в одній картині поєднувала весняні й осінні – така картина і створювалася з весни до осені. 6 жоржин на картині «Колгоспне поле» малювала три тижні.

Окрім квітів, Катерина Білокур малювала пейзажі та портрети. Декілька разів зверталася до сюжету лелеки, котрий приносить дитину, але відмовилася від цієї ідеї через подив і нерозуміння оточуючих, котрі чекали від неї лише квітів.

Аквареллю й олівцем працювала мало. Художницю більше приваблювали олійні фарби. Сама робила пензлі – вибирала з котячого хвоста волосини однакової довжини. Для кожної фарби – свій пензлик. Самотужки опанувала техніку ґрунтування полотна.

Є представницею так званого «наївного мистецтва» – групи художників, що не здобули академічної освіти, проте стали частиною загального художнього процесу.

Навесні 1940 року Катерина чує по радіо пісню «Чи я в лузі не калина була» у виконанні Оксани Петрусенко. Звертається до співачки з листом, заадресувавши його: «Київ, академічний театр, Оксані Петрусенко».

До листа додає малюнок калини на шматкові полотна. Малюнок вразив співачку. Порадившись із друзями – Василем Касіяном і Павлом Тичиною – вона звертається у Центр народної творчості, після чого до обласного центру надходить розпорядження знайти Катерину Білокур і поцікавитися її роботами.

Богданівку відвідує Володимир Хитько, що очолював тоді художньо-методичну раду обласного Будинку народної творчості. Декілька картин він показує у Полтаві художнику Матвієві Донцову. 1940 року в Полтавському будинку народної творчості відкривається персональна виставка художниці-самоучки з Богданівки, яка на той час складалася лише з 11 картин.

Виставка мала величезний успіх. Художницю преміюють поїздкою до Москви. У супроводі Володимира Хитька вона відвідує Третьяковську галерею, Пушкінський музей.

1944 – Богданівку відвідує директор Державного музею українського народного декоративного мистецтва Василь Нагай. Пропонує Катерині виставку і закупити картини. Саме завдяки йому Музей українського народного декоративного мистецтва має найкращу колекцію робіт Білокур.

1949 — Катерина Білокур стає членом Спілки художників України.

1951 — нагороджена орденом Знак Пошани, одержала звання

             Заслуженого діяча мистецтв України.

1956 — одержує звання Народного художника України.

Твори Катерини Білокур регулярно експонувалися на виставках у Полтаві, Києві, Москві та ін.

Три картини Білокур — «Цар-Колос», «Берізка» і «Колгоспне поле» — були включені до експозиції радянського мистецтва на Міжнародній виставці в Парижі (1954). Тут їх бачить Пабло Пікассо. Весь світ облітають його слова: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!»

Список картин

  1. Жінка в зеленому корсеті
  2. У Богданівці, за греблею
  3. Квіти
  4. Натюрморт
  5. Портрет Олі Білокур
  6. Портрет Надії Кононєнко
  7. Пейзаж з вітряком
  8. Дорога в'ється в даль
  9. Портрет колгоспниці Тетяни Бахмач
  10. Берізка
  11. Квіти за тином
  12. Портрет племінниць художниці
  13. Квіти у тумані
  14. Сон
  15. Жоржини (Квіти і калина
  16. Дерева в лісі
  17. Селянське подвір'я
  18. На околиці
  19. Портрет Софії Журби
  20. Портрет Надії Білокур
  21. Польові квіти
  22. Квіти
  23. Квіти увечері
  24. Квіти на блакитному тлі
  25. Буйна
  26. Декоративне панно
  27. Привіт урожаю
  28. Півонії
  29. ХХХ-ліття СРСР
  30. Квіти та горіхи
  31. Півонії
  32. Колгоспне поле
  33. Букет квітів
  34. Горобчики
  35. Тихесенький вечір на землю спадає
  36. Колгоспниця
  37. Цар Колос
  38. Ескіз «Жінка з палицею»
  39. Цар Колос (варіант)
  40. Рожі (Мальви)
  41. Квіти, яблука і помідори
  42. Автопортрет
  43. За рідною Богданівкою
  44. Ваза з квітів
  45. Щастя (Чорногузи дитину принесли)
  46. Ескіз до картини «Щастя»
  47. Щасливе дитинство
  48. Квітоньки та берізоньки вечором
  49. Сердитий хлопець
  50. Снідання
  51. Пшениця, квіти, виноград
  52. Кавун, морква, квіти
  53. Щастя (не скінчений варіант
  54. Портрет дівчини
  1. Ескіз «Калина. Мак»
  2. Квіти
  3. Квіти і виноград
  4. Квіти на синьому фоні
  5. Будьте здорові, з урожаєм
  6. Мальви та троянди
  7. Богданівські яблука
  8. У старому селі. Зима
  9. Гарбузи цвітіть
  10. Ескіз «Будинок»
  11. Гілка полині
  12. На кручі
  13. Хата діда Савки
  14. Сосна
  15. Дерево
  16. Дерева за парканом
  17. Гультяї (гумористична сценка
  18. Автопортрет
  19. Хата в Богданівці
  20. Гай
  21. Автопортрет
  22. Георгіни
  23. Півонії
  24. Цветы и калина
  25. Натюрморт із колосками і глечиком
  26. Натюрморт «Квіти та овочі»
  27. Букет квітів
  28. Натюрморт

 

Категорія: Актуально! | Переглядів: 800 | Додав: Валентина | Теги: Катерина Білокур, наївне мистецтво | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]