Свято належить до дванадцяти найбільших свят церковного року. У цей день згадується євангельська подія, коли на 40-й день після народження Христа, його земні батьки – Діва Марія та Йосип Обручник принесли до Єрусалимського храму.

15 лютого, за народним повір’ям, зима зустрічається з весною. З давніх-давен Стрітення в Україні чекали з особливим нетерпінням і урочисто відзначали, а тому приурочувалося до цього свята чимало звичаїв як церковних, так і побутових.

Передусім, в церквах освячували свічки. Їх дбайливо берегли протягом року і часто використовували як лікувальний чи заспокійливий засіб, проти злих сил.

Такі свічки, за повір`ям, мають виняткову силу і оберігають оселю від бурі, зливи чи смерчу, ниву — від бурелому чи граду, а членів родини — від злого ока та хвороб. Коли приходять із церкви в день Стрітення, запалюють «громичну» свічку — щоби весняна повінь не пошкодила посіви і щоби мороз дерева не побив. Від «громичної» свічки і саме свято Стрітення називалось колись ще й «Громиця».

Дівчата на тих свічках часто гадали – щоб за полум’ям взнати, з якої сторони сватів чекати. Тією свічкою обкурювали хату та інші подвірні споруди, щоб оберегти себе й худобу від хвороб і нещасть.

Із цим святом пов’язано багато різних повір’їв та прикмет. Тепло і відлига в цей день віщували ранню і теплу весну, мороз – тривалу зиму. Коли на Стрітення ішов сніг – весна передбачалася дощова, коли лютувала хурделиця – пізня й холодна, а коли день був похмурий, без сонця, ще будуть морози.

Джерело: 

http://press-centr.com/ua/news/